Історії з життя учнів та вчителів

І знову нова зустріч. 

Цього разу ми зустрілися з випускником нашого закладу.

Пропонуємо діалог про  перспективи молоді і про своє місце в суспільстві.

 

 

                                                       Інтервю

з  випускником Данилом Могильним

Звичайний  прикордонник

Світлана:- Добрий вечір, Даниле!Зазвичай зустрічі –інтервю проходять вдень або зранку. Знаючи  твою непросту роботу, ми  все ж  таки наважилася поспілкуватися   пізно ввечері. Ти звільнився і  тепер належиш сам собі….і трішки нам.

Юлія: – Це правда, що  закінчував наш заклад?

-( Посміхається). Правда. У цьому році. Я ж  мулят, штукатур, лицювальник- плиточник.

С.: – Як ти вважаєш, прикордонник – чоловіче призначення

чи  там мають  бути й жінки?

– Думаю, що все ж таки  чоловіче, але в  нашому загоні є й дівчата. Їх теж  багато. Вони дуже  ініціативні.

Ю.: – Коли прийняв рішення стати прикордонником?

-Зразу ж після навчання  ДПТНЗ « Лебединського вищого        професійного училища лісового господарства». Справа у тому, що мій дядько був прикордонником і я мріяв про це ще з раннього  дитинства .

С.:  – Скільки тобі років ? Мабуть є вже й дівчина?

– ( Сміється) 19 років. Дівчина  є. В моїх планах – одружитися з нею. Але вона  ще навчається в школі. Пропонував вступати в моє рідне  училище на кухаря, та вона мріє стати психологом. Тому, мабуть, й   буде навчатися в педагогічному училищі.

 

Ю.: – Яка зарплата у початківця-прикордонника, якщо не секрет?

– ( Сміється знову) Секрет. Мені вистачає заробітку. Та це  не так уже  й важливо для мене, бо люблю свою роботу. Я зв’язківець. Працюю в групі зв’язку  та інформаційних систем і отримую від цього справжній  кайф. Це правда.

 

С.: – Бачу, що ти  не розчарувався  тим, що обрав  цей шлях.

-Ніскілечки. Це моє призначення. Я дуже хотів йти на контрактну службу прикордонником. Там  де я, панує така чудова атмосфера: взаємодопомоги, взаєморозуміння, честі, людяності і добра. Це ті чесноти, які  відчуваєш усіма фібрами своєї душі. Я відчув це саме тут.

 

Ю.: – З якими труднощами зіштовхнулися по роботі?

– Труднощів ще не було. Гадаю, що їх і не буде. У мене чудові стосунки з усіма на службі. Керівники прекрасні. Я їх поважаю. Вони мене розуміють.

Що ще треба для повного щастя?

 

С.: – Що цікавого  або незвичайного  відбувається на службі?

– Розгортаємо центр   зв’язку. Є супутники і генератори, дрони. Ловимо зв’язки Росії. Чуємо їх перемовини. Моя робота більше пов’язана з машинами і  мені це цікаво. Був один неприємний випадок, коли в мене  загорілася  машина,  та я цю проблему зміг самостійно усунути.

Ю.: – Щоб стати прикордонником, що для цього треба зробити? Чи достатньо лише любити свою державу?

-Так, достатньо любити  свою країну. Скажу тому, хто  вже зараз відчуває себе майбутнім прикордонником. Ви можете приїхати  у прикордонну службу і заповнити анкету. Повірте – ваше життя одразу  зміниться.  Саме тут  відчув  себе цілком щасливим.

 

С.: – Чи є у прикордонній службі призов строковиків?

-Строкова служба є. Та, на мою думку, контрактна – краще.

 

Ю.: – Як   забезпечує держава прикордонну службу? Маю на увазі  матеріально – технічне забезпечення.

– Прикордонна служба забезпечена державою на сьогодні стовідсотково. Маємо все необхідне і  для роботи. Якщо, наприклад, виникла проблема з технікою чи деталями до неї, то наступного ж дня отримуємо для роботи все необхідне.

Ю.: – Як ти вважаєш,  прикордонна служба  пильно  оберігає  державу?

А як же! Ми якраз для того й несемо службу, щоб усі могли спати спокійно.

С.: – Якими рисами має бути наділений прикордонник?

Прикордонник повинен бути  щирим і чесним, а  ще – людяним і завжди готовим прийти на допомогу.

Хочу подякувати своїм батькам, рідному училищу, директору Анатолію Григоровичу Трояну.  Особливо вдячний  – Панченко Наталії Олександрівні. Вона  навчила нас бути порядними  людьми. Це те, чого  сьогодні, на жаль, багатьом не вистачає.

 

Ю.: Дякуємо  тобі, Даниле, що згодився з нами зустрітися. Ми дуже раді тебе були побачити і почути. Ти дуже змінився, став дорослим і самостійним.

А ще – ти справжній патріот і ми пишаємося тобою.

Дякуємо, що був щирим і відвертим у розмові з нами!

Чекаємо на зустріч у нашому рідному училищі!

І знову нова зустріч. 

Цього разу ми зустрілися з випускником нашого закладу.

Пропонуємо діалог про  перспективи молоді і про своє місце в суспільстві.