111

content start

Смертельні челенджі!

Міністерстві освіти і науки запустили гарячу лінію психологічної допомоги дітям та чат-бот у телеграмі для батьків та вчителів, щоб запобігти трагічним випадкам з підлітками. Адже за останній місяць кілька дітей долучилися до челенджу, де треба випити 40 таблеток.

У Міносвіти запевняють, що ситуація в інтернеті з такими челенджами – це дуже небезпечно і швидко змінюється, тому потрібно постійно відстежувати нові тенденції, вчасно на них реагувати та підвищувати обізнаність батьків, вчителів та дітей щодо можливих ризиків.

До теми Дитячий омбудсмен підтримує ініціативу вчителів про заборону тіктоку

Зокрема, МОН вже готує інформацію для батьків і вчителів щодо найбільш поширених та небезпечних серед підлітків челенджів у мережах, а також формує поради, як про це говорити з дітьми.

Хочемо повідомити, що діють телефони гарячих ліній, за якими діти можуть отримати психологічну підтримку в разі, якщо вони потрапили в ризиковані для здоров’я ситуації, в тому числі випадки, пов’язані із соціальними мережами,
– йдеться у повідомленні МОН.

Куди звертатися за допомогою:
Національна дитяча гаряча лінія: 0 800 500 225 (безкоштовно зі стаціонарних); 116-111 (безкоштовно з мобільних);
Безкоштовна цілодобова гаряча лінія для жертв домашнього насильства – 15-47;
Безкоштовна Національна гаряча лінія із запобігання домашньому насильству – 116-123.

Чат-бот “КІБЕРПЕС” у телеграмі та вайбері допоможе дізнатись про те, як діяти дітям, батькам і вчителям у разі кібербулінгу та анонімно отримати допомогу.
Також на сайті МОН можна знайти розділ “Безпека дітей в інтернеті” для підвищення рівня обізнаності батьків і вчителів.

content end

111

content start

Правила поведінки учнів на перервах

Час перерви — особистий час кожного учня. Він може його проводити на власний розсуд, проте не повинен заважати іншим, порушувати правил безпеки.

Під час перерви учень зобов’язаний:

– підтримувати чистоту і порядок на своєму робочому місці;

– вийти з кабінету, лабораторії, майстерні,  якщо попросить викладач чи майстер виробничого навчання;

– підкорятися вимогам чергового учня чи педагога;

– забороняється бігати по сходах, поблизу вікон і в інших місцях, непристосованих для ігор;

– забороняється штовхати один одного, кидатися предметами і застосовувати фізичну силу;
– категорично забороняється самовільно відчиняти вікна, сидіти на підвіконнях чи виглядати у відкриті вікна;
– на перервах учні можуть звернутися до класного керівника, майстра виробничого навчання, відповідального чергового, дирекції училища за допомогою, якщо проти них здійснюються протиправні дії.

content end

111

content start

Правила поведінки здобувачів освіти в освітньому закладі

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про загальну середню освіту»  учень – це особа, яка навчається і виховується в одному із загальноосвітніх навчальних закладів, зарахування до яких, як правило, здійснюється з 6 років.

Статус учнів як учасників освітнього процесу, їх права та обов’язки визначаються Законом України «Про освіту», Законом України «Про загальну середню освіту» та іншими нормативно – правовими актами чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 53 Закону України «Про освіту»  учні  як здобувачі освіти мають право на:

–         навчання упродовж життя та академічну мобільність;

–         індивідуальну освітню траєкторію, що реалізується, зокрема, через вільний вибір видів, форм і темпу здобуття освіти, закладів освіти і запропонованих ними освітніх програм, навчальних дисциплін та рівня їх складності, методів і засобів навчання;

–         якісні освітні послуги;

–         справедливе та об’єктивне оцінювання результатів навчання;

–         відзначення успіхів у своїй діяльності;

–         свободу творчої, спортивної, оздоровчої, культурної, просвітницької, наукової і науково-технічної діяльності тощо;

–         безпечні та нешкідливі умови навчання, утримання і праці;

–         повагу людської гідності;

–         захист під час освітнього процесу від приниження честі та гідності, будь-яких форм насильства та експлуатації, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю здобувача освіти;

–         користування бібліотекою, навчальною, науковою, виробничою, культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою інфраструктурою закладу освіти та послугами його структурних підрозділів у порядку, встановленому закладом освіти відповідно до спеціальних законів;

–         доступ до інформаційних ресурсів і комунікацій, що використовуються в освітньому процесі та науковій діяльності;

–         інші необхідні умови для здобуття освіти, у тому числі для осіб з особливими освітніми потребами та із соціально незахищених верств населення.

Учні як здобувачі освіти зобов’язані:

–         виконувати вимоги освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності), дотримуючись принципу академічної доброчесності, та досягти результатів навчання, передбачених стандартом освіти для відповідного рівня освіти;

–         поважати гідність, права, свободи та законні інтереси всіх учасників освітнього процесу, дотримуватися етичних норм;

–         відповідально та дбайливо ставитися до власного здоров’я, здоров’я оточуючих, довкілля;

–         дотримуватися установчих документів, правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, а також умов Статуту освітнього закладу.

Здобувачі освіти мають також інші права та обов’язки, передбачені законодавством та установчими документами закладу освіти.

Здобувачам освіти забороняється:

  • допускати прояви грубості, вульгарності;
  • палити у приміщеннях і на території навчального закладу;
  • використовувати петарди;
  • вживати алкогольні напої, наркотичні та токсичні речовини;
  • псувати державне, громадське та особисте майно.

ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ для здобувачів освіти

Учень приходить у заклад за 15-20 хвилин до початку занять, охайний, одягнутий відповідно до вимог ділового стилю, займає своє робоче місце, готує все необхідне навчальне приладдя.

– Забороняється приносити на територію закладу з будь-якою метою і використовувати будь-яким способом вибухові, вогненебезпечні речовини, спиртні напої, тютюнові вироби, наркотики і інші одурманюючі засоби й отрути;

– забороняється вживання непристойних виразів і жестів;

– забороняється без дозволу педагогів (за узгодженням із батьками) йти зі закладу та його території в урочний час;

– у разі пропуску занять учень зобов’язаний пред’явити класному керівнику та майстру виробничого навчання довідку або заяву від батьків (осіб, що їх заміняють) про причину відсутності на заняттях;

– фізична конфронтація, залякування і знущання є неприпустимими формами поведінки;

– не дозволяється жувати гумку, користуватися плеєром і мобільним телефоном на уроках;

– учень зобов’язаний виконувати домашні завдання в терміни, встановлені навчальними планами та  програмами;

– учень повинен належним чином вести відповідні навчальні записи, пред’являти їх на першу вимогу викладача.

content end

111

content start

З метою попередження домашнього насильства, запобігання торгівлі людьми, захисту прав і інтересів дитини

Психологічна служба училища доводить інформацію про функціонування Національних «гарячих ліній» Громадської організації «Ла Страда – Україна»:

 

  • Національна дитяча «гаряча» лінія, що працює за безкоштовним номером 0 800 500 225 (зі стаціонарного телефону) та безкоштовним коротким номером 116 111 (з мобільних). Лінія працює у робочі дні з 12.00 до 20.00, у суботу – з 12.00 до 16.00.

 

  • Національна «гаряча» лінія з попередження

домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної

дискримінації, що працює за безкоштовним номером

0 800 500 335 (зі стаціонарного номеру) та

безкоштовним коротким номером 386 (з мобільних).

Лінія працює цілодобово.

 

 

  • Лінія перейшла на загальноєвропейський номер 116 123, що є безкоштовним з усіх мобільних телефонів.

 

  • Сумська обласна «Клініка дружня до молоді»  (022) 32-72-00

 

  • Сумський обласний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді

(022) 25-85-35

 

  • Лебединський районний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді 2-21-31

 

  • Лебединський міський центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді            2-09-09

content end

111

content start

Деякі поради щодо спілкування і виховання агресивної дитини

  1. Якщо дитина проявляє садистські нахили, жорстока щодо інших людей, тварин – це проблема емоційна і психологічна. У такому випадку слід звернутися до психотерапевта.

 

  1. Якщо дитина запальна і войовнича – переконайтеся, чи не провокуєте таку поведінку ви або ж інші дорослі. До такого підлітка слід бути уважним: роз’яснювати наслідки його поведінки, щоб він учився регулювати свої стосунки з іншими людьми.

 

  1. Уникайте перегляду фільмів і телепередач зі сценами насильства, жорстокості.

 

  1. У жодному разі не застосовуйте фізичного покарання.

 

  1. Роз’єднайте хулігана і жертву. Займіть хулігана конкретною роботою, щоб його енергія йшла у мирні цілі.

 

  1. Доброзичливість і теплі стосунки, постійне спілкування та вміння слухати дитячі проблеми, переконання, а не фізична сила – усе це допоможе запобігти агресивності.

content end

111

content start

Поради батькам

Домашнє насильство – це система поведінки, а не окремий випадок!

Отже, перш ніж карати дитину «за щось», «для чогось», зрозумійте:

  • не можна примусити щось зрозуміти – треба підвести до розуміння того, як слід робити;
  • правильно виховати можна лише підвищенням рівня конкретної особистості, розвитком почуття її гідності, поваги до себе як до людини;
  • сім’я має бути простором без насильства, насильство породжує насильство, покарання призводить до покарання.

 

Тому:

  • якщо є сумнів, карати чи не карати, – карати не слід;
  • неприпустимо карати і навіть погрожувати знаряддям покарання, завдавати болю та страху будь – якими іншими насильницькими діями (крутити вуха, скубти) – це прояви садизму;
  • неприпустимо систематично погрожувати покаранням у будь – якій формі, навіть натяком, рухом або поглядом;
  • неприпустиме приниження гідності – дитина втрачає віру в себе, власне «Я»;
  • неприпустимо дітям дорікати лише за те, що ви не в гуморі, засмучені, роздратовані з якихось своїх причин, хворі, і ваша власна врівноваженість поза контролем.

 

Вади треба не викорінювати, а коригувати, перетворювати їх на чесноти! Дитина має право на особисті почуття, друзів, думки, секрети. Забезпечити їжею, одягом, навчити доглядати за собою, піклуватися про неї у разі хвороби – обов’язок дорослих. Які люди, громадяни виростуть завтра з тих, кого б’ють сьогодні рідні батьки?

Необхідно розірвати коло жорстокості й насильства, припинити ображати дітей. Щоб діти не тікали з дому, не шукали способу помститися, вкоротити собі віку – любіть їх.

 

Любов – найкращий засіб виховання.

content end

111

content start

Пам’ятка для підлітків, які потрапили у складну життєву ситуацію

  1. У разі сильних емоційних переживань давай волю сльозам, як наодинці, так і в присутності інших однолітків. У цьому немає нічого страшного. З одного боку – спрацює механізм внутрішньої душевної розради, а з іншого – цим можна подати сигнал про твоє важке становище, викликати співчуття й бажання зарадити твоєму горю.
  1. Дієвий спосіб боротися з тугою – ставити перед собою досяжні цілі й зрозуміти, що життя не обходиться без розчарувань.
  1. Якщо ти втратив спокій через почуття глибокої провини, буде краще спробувати якнайшвидше виправити становище, а ніж дати проблемі розростися. Ти вчиниш правильно, якщо розкажеш про все батькам або іншим людям, небайдужим до твоєї долі. Цілком можливо, що спочатку вони будуть прикро вражені, засмутяться, будуть тебе лаяти. Але потім, скоріше за все, почнуть думати тільки про те, як тобі допомогти.
  1. У будь – якому разі, якщо ти занепокоєний і збентежений, краще не страждати на самоті. Поділись зі своїми переживаннями з людиною, якій ти довіряєш. Щира розмова може знизити емоційне напруження і допоможе подивитись на проблему з іншої точки зору. Зазвичай можна більш – менш заспокоїтися, коли хтось виявляє співчуття до нашого горя й болю.
  1. Поширеною помилкою є очікування: що інші згадають про твої страждання, почнуть тебе розпитувати й пропонувати допомогу. Адже жодна людина не може бачити, що на серці в іншої, зокрема і в тебе, тому сам шукай потрібного контакту, відкрий своє серце тому, кому ти довіряєш і кому до снаги тобі допомогти. Тримати усе в собі – теж саме, що самому тягнути важкий тягар.
  2. У виникненні або посиленні пригніченого стану не рідко винна занижена самооцінка. Якщо ти постійно чуєш принизливі вислови про себе і образи, можна сприймати себе нікчемною людиною, яка не варта поваги інших. Але поміркуй, хіба хтось має право тебе оцінювати? Хоч би що думали про тебе інші, ти є унікальною особистістю. І якщо комусь щось у тобі не подобається, то це їхні проблеми, а не твої. Шукай спілкування з тими, хто ставиться до тебе по – іншому і з розумінням.
  1. Почуття відчаю саме собою не пройде. Якщо відчуваєш напад глибокого смутку і нудьги, спробуй переключитися на щось інше, зайнятись якоюсь справою. Не можна сидіти, склавши руки. Якщо ти займаєшся тим, що у тебе добре виходить, то до тебе знову повертається почуття самоповаги. Яке зазвичай зникає, коли загострюється депресія.
  1. У жодному разі не вдавайся до спроби приховати або подолати свою депресію за допомогою наркотиків або алкоголю. Це пастка, в яку потрапляють ті, хто шукає легких розв’язань проблем. Адже після тимчасової розради і відновлення життєвого тонусу насувається хвиля пригніченості й роздратованості.
  1. Якщо твій душевний стан дуже розбалансований і ти відчуваєш, що не в змозі адекватно оцінювати ситуацію, спробуй звернутися до фахівця психологічної служби.

 

ВИХІД ЗАВЖДИ Є!

content end

111

content start

Що таке насильство?

  • Насилля – зовнішній, силовий вплив на людину або групу людей з метою підкорити їх волі того, хто здійснює такий вплив. Воно представляє собою узурпацію людської свободи .
  • Насилля – це складний багаторівневий соціокультурний і соціопсихологічний феномен, що призводить до особистісних порушень і негативних соціальних наслідків.
  • Насильство – фізичний або психологічний вплив однієї людини на іншу, що порушує конституційне право людини на особистісну недоторканність (у фізичному і духовному розумінні).
  • Булінг – це соціальна взаємодія, через яку одна людина (іноді декілька) зазнають нападів  іншої людини (іноді  декількох,  але,  як  правило  не  більше чотирьох)  майже щодня  впродовж  тривалого   періоду   (декількох   місяців),   що   викликає   у   жертви   стан  безпомічності  і  виключення з групи.
  • Булінг (bullying, від анг. bully — хуліган, забіяка, задирака, грубіян, насильник) визначається як утиск, дискримінація, цькування. Цей термін означає тривалий процес свідомого жорстокого ставлення (фізичного і психічного) з боку підлітків або групи підлітків до іншої дитини або інших дітей 
  • Булінг – це агресивна поведінка, яка спрямована  на приниження почуттів, висловлювання негативних емоцій і принизливих оцінок  щодо іншої людини. На даному етапі парламентарі обговорюють внесення в карний кодекс кримінальної  відповідальності за боулінг.

Кривдники – хлопці частіше застосовують фізичне насильство,

 дівчата – дражнять, поширюють чутки, ігнорують та бойкотують жертву.

Соціальна структура булінгу, як правило, має три елементи, а саме:

  • переслідувач (булі);
  • жертва;
  • спостерігач.

Переслідувач (булі):

  • вони відчувають сильну потребу панувати й підпорядковувати собі інших учнів, переслідуючи власні цілі; вони імпульсивні й легко шаленіють;
  • вони часто зухвалі та агресивні в ставленні до дорослих (передусім батьків і педагогів);
  • вони не виявляють співчуття до своїх жертв;
  • якщо це хлопчики, вони зазвичай фізично сильніші за інших.

Типові жертви булінгу також мають свої характерні риси:

  • вони полохливі, вразливі, замкнуті й сором’язливі;
  • часто тривожні, невпевнені в собі, нещасні та мають низьку самоповагу;
  • схильні до депресії й частіше за своїх ровесників думають про самогубство;
  • часто не мають жодного близького друга та часто спілкуються з дорослими, ніж із однолітками;
  • якщо це хлопчики, вони можуть бути фізично слабшими за своїх однолітків;
  • прикидаються хворими, щоб уникнути походу до закладу;
  • бояться одні йти до закладу й з нього, просять проводити їх на уроки, спізнюються;
  • поведінка і темперамент змінюються;
  • явні симптоми страху, що полягають у порушеннях сну і

апетиту, нічному крику, нервовому тіку, відлюдкуватості і скритності;

  • виявлення рваного верхнього одягу або пошкоджених речей;
  • часті прохання дати грошей, злодійство;
  • зниження якості навчання, втрата інтересу до улюблених занять;
  • постійні синці та інші травми;
  • мовчазливість, небажання йти на розмову;
  • як прояв крайнього ступеню – суїцид.

content end

Ми на нашому сайті використовуємо файли cookie, якщо ви не згодні, щоб ми використовували даний тип файлів, ви повинні відповідним чином встановити налаштування вашого браузера (в такому випадку ми не гарантуємо коректної роботи сайту) або не використовувати наш веб-сайт

x